Відмінність СЗЧ від Дезертирства
- voloshyna0
- 17 груд. 2024 р.
- Читати 3 хв
Метою цієї статті є роз’яснення правових аспектів, що стосуються самовільного залишення частини (СЗЧ) та дезертирства, а також їх відмінностей з точки зору українського законодавства. Зокрема, ми хочемо підкреслити важливість розуміння суті цих правопорушень, щоб військовослужбовці могли уникнути юридичних помилок, які можуть призвести до серйозних наслідків для їх кар'єри та особистого життя.
Важливим аспектом є інформування про відповідальність та можливі покарання, що передбачені законом, аби кожен військовослужбовець міг зробити обґрунтовані рішення в складних ситуаціях, що можуть виникнути під час проходження служби.
Також, метою статті є підвищення правової обізнаності громадян та військовослужбовців щодо їх прав і обов'язків у контексті військової служби та забезпечення належного правового захисту у разі виникнення юридичних спорів чи непорозумінь.
Військовослужбовці — особи, які проходять військову службу (ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»). Військовослужбовці зобов'язані виконувати свої обов'язки відповідно до законодавства та військових статутів. Це включає виконання наказів командування, дотримання дисципліни та участь у військових діях.
Військовослужбовці, як учасники особливого правового статусу, зобов’язані виконувати свої обов’язки та підкорятися наказам командування. Однак у практиці військової служби трапляються випадки, коли особа залишає свою частину без належного дозволу. Такі дії можуть бути кваліфіковані як самовільне залишення частини (СЗЧ) або як дезертирство. Важливим є розуміння правових відмінностей між цими двома злочинами, адже від цього залежить характер відповідальності та санкцій.
Самовільне залишення частини (СЗЧ)
Самовільним залишенням військової частини чи місця служби є умисне без дозволу начальника (командира) залишення території військової частини або місця служби.
Самовільне залишення частини є правопорушенням, яке відбувається без наявності мети ухилення від військової служби на постійній основі, і що це правопорушення пов’язане саме з тимчасовою відсутністю військовослужбовця на службі. Важливо, що самовільне залишення частини не передбачає відмови від служби взагалі, а є лише короткостроковим порушенням, яке залежить від конкретних обставин.
Санкції за самовільне залишення частини (ст. 407 ККУ) можуть варіюватися від позбавлення волі на строк до трьох років, а в окремих випадках, якщо обставини сприяють пом'якшенню покарання, може бути призначено менш суворе покарання, наприклад, обмеження волі.
Разом з тим, існує можливість уникнути кримінальної відповідальності, відповідно до ч. 5 ст.401 КК України: Особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Військовослужбовці, які вчинили самовільне залишення частини, можуть поновити свою службу після відсутності і після певного строку порушення. Важливо, що СЗЧ не має наслідком автоматичне позбавлення можливості продовжити службу, хоча питання поновлення служби можуть також вирішуватися на підставі обставин, що складаються.
Дезертирство
Дезертирство визначається як умисне ухилення військовослужбовця від виконання військової служби без дозволу командування, з метою повного припинення виконання військових обов'язків.
На відміну від самовільного залишення частини (СЗЧ), дезертирство передбачає не тимчасову відсутність, а саме намір не повернутися до військової служби і уникнути її взагалі.
Важливим елементом у кваліфікації дезертирства є наявність мети, а саме ухилення від служби взагалі, і доказ цієї мети в судовому процесі. Якщо військовослужбовець не мав такої мети, це може бути кваліфіковано як СЗЧ, а не дезертирство, що має менші правові наслідки.
У разі визнання військовослужбовця винним у дезертирстві, йому загрожує більш серйозне покарання, ніж у випадку з СЗЧ. Відповідно до ККУ, за дезертирство передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.
Отже. Основною відмінністю є мета вчинення діяння. Якщо військовослужбовець залишає частину без наміру уникнути служби взагалі, це може бути кваліфіковано як самовільне залишення частини (СЗЧ), що має менші наслідки в порівнянні з дезертирством. У випадку дезертирства, суд має встановити, що особа мала мету не продовжувати виконання своїх обов’язків на постійній основі.
Звернення до адвоката є критично важливим у таких ситуаціях. Кваліфікований адвокат може, зокрема:
Надати вам первинну юридичну консультацію.
Зібрати необхідні докази. Адвокат, зокрема за допомогою адвокатських запитів може зібрати важливі докази, які можуть виключати або пом‘якшити вашу відповідальність за інкримінований вам злочин.
Здійснювати захист. Адвокат здійснює захист підозрюваного/обвинуваченого на етапі досудового розслідування, судового розгляду та під час оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанції.
Вчинити інші юридично значимі дії для вашого захисту.
Звертаємо вашу увагу, виходячи з нашої практики, чим раніше людина звертається до адвоката - тим більше можливостей і варіантів дій є у адвоката для вашого захисту під час досудового розслідування та судового розгляду.
Графік роботи офісу:
ПН-ПТ з 09:00 год. до 18:00 год.
СБ-НД - за попереднім записом
Адреса:
Запис по телефону:
+38 (073) 078-58-38 (основний)
Звертаємо вашу увагу, що ви також маєте можливість отримати юридичну консультацію онлайн на нашому сайті. Консультації проводять юристи та адвокати нашого бюро.